Вчера. Горное село. Утро. Морозно. Вдали слышен колокольный звон.
— Слава Ісусу Хри’сту!
— Навіки Слава!
— Як пройти на єврейський цвинтар?!…
— Та не є вже там нич, усе вода забрала… А ко у Вас там лежить?
— Нико. Ми журналісти з Ужгорода, треба зфотографувати цвинтар…
— Андика там ідіть, біля поля
— А можете поточніше вказати, де цей цвинтар?
— А я тобі точно вказуву — пальцьом. Аде йдіть.
— Добрі, підемо. Кажіть мені ще, де у вас туй «німецький цвинтар біля церкви»?!…
— Німецький! Йой буже муй. Нашом тобі вун?
— Зфотографувати треба…
— Йой боже м… Но тать, біля католицькой точно не є, я знаву, біля «греків»… не є… Ідіть до провославної церкви у центрі, там точно буде!
— Дякуєме Вам!
— З Богом!